Надзвичайно приємним та плідним виявився початок року для нас, НПП «Верховинський», зокрема для працівників відділів рекреації та еколого-освітньої роботи.
Хочеться як найбільше Вам передати всі емоції та враження, які ми отримали спільно з БО «МБФ «Фундація друзів України» Антон Гулідін та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Сергій Власенко.
З 05 по 14 січня 2024 року до адміністрації Парку з метою відновлення психологічного стану та відпочинку, для того, щоб, відчути єднання з природою, пізнати Гуцульщину та, важливо, укріпити національну самоідентичність кожного Українця завітали 10 діток з родин загиблих військовослужбовців Миколаївщини.
Щоб зарядити дітей позитивною енергією, відчуття душевного спокою отриманого від спілкування з природою, ми для діток розробили програму, згідно якої всі дружньо протягом відпочинку…
- познайомилися за допомогою гри “Шишкофон”, під час якої дітки асоціювали себе із видами тварин та рослин, розповіли про себе та написали свої очікування, які вони сподіваються отримати від відпочинку і розташували їх на «Дереві очікувань і побажань»;
- побували на екскурсії у візит-центрі НПП «Верховинський»;
- виконали разом розмай народних колядок в гуцульському одязі та в гуцульській атмосфері;
- прогулялися зимовим лісом і послухали екскурсію по еко-стежці «Гучівка»;
- відвідали дійство Різдвяної Розколяди на річці Чорний Черемош у Криворівні;
- відвідали Музей “Хата-Гражда” гуцульської господарки, який відтворює типову гуцульську оселю, яка за формою нагадує маленьку фортецю – закритий двір, що складався з хатини і прибудованих до неї господарських приміщень. Для захисту від хижаків і сильних вітрів ґражду добре укріплювали. У 1963р. відомий режисер Сергій Параджанов у цій місцині, а також безпосередньо у цьому музеї знімав свій високохудожній фільм “Тіні забутих предків”.
- побували в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці, (1719 р.), на зрубі якого розміщені меморіальні дошки, які присвячені митрополитові Андреєві Шептицькому, оскільки він свого часу відвідував село, а також – київському патріархові Володимиру, який проводив богослужіння у цій церкві у 60-тих роках XX ст. Храм особливий тим, що упродовж усіх трьох століть він ніколи не був зачиненим, у ньому завжди відправлялися Літургії.
- виконували творчу роботи методом малювання «Чим надихнули моє серце Карпати» (учасники розмальовували руки кольоровими фарбами та наносили свої долоньки на папір вкладаючи їх як серденько, де кожен з учасників написав свої враження);
- побували на оглядовій екскурсії по Верховині, піднялися на оглядову вежу, звідки побачили Верховинські краєвиди з висоти вежі встановленої на смереці;
- прогулялися вздовж річки Чорний Черемош, поспостерігали за водами бурхливих хвиль з підвісного мостика та пограли в зимові ігри;
- спробували себе в гуцульському ремеслі ліжникарство, пряли пряжу та в’язали вироби з овечої шерсті;
- побували в музеї Галєрія гуцульських традицій та обрядів де господиня музею Павла Рашковська в цікавій бесіді за горнятком карпатського чаю розказала про звичаї, обряди та народні прикмети, що сформувалися на Гуцульщині в давні часи і існують по наш час.
- пройшлися до «Палієвої криниці» зимовим лісом, де напилися справжньої гірської води із цілющими властивостями;
- зустрілися із працівниками Парку, які безпосередньо виконують свою роботу на території Парку високо в горах та послухали про надзвичайно цікаву та важку роботу у високогірних умовах;
- влаштували справжнє свято – пікнік в горах, де готували разом їжу, прогулялися гірською засніженою стежкою;
- пограли в гру – вікторину -“Заморочки із бочки”, під час якої витягували різні завдання та запитання і виконували їх (розповідь, пантоміма, емоція, тощо);
- відвідували басейн, де мали змогу навчитися плавати (хто не вмів) та провести час на воді з інструктором і погрітися в справжній сауні на дровах;
- влаштували справжні гуцульські вечорниці в національному вбранні та готували гуцульські смаколики – банош, чанахи, книші і звичайно ж ласували ними, а також щедрували та відчули справжній гуцульський колорит;
- займалися інкрустацією бісером у дерево та основами креслення;
- на прощання кожен з діток підходив до «Дерева очікувань і побажань» та зачитуючи свої очікування розповідали чи вони здійснилися чи ні, а також директор Парку Михайло Нечай вручив медальки Герой4UKи та пам’ятні подарунки.
Отже, даруйте посмішки та теплі слова, адже це так важливо для дітей!
