Коли творяться добрі справи

Автор: М.Повар

Надзвичайно  приємним та плідним виявився початок року для нас, НПП «Верховинський», зокрема для працівників відділів рекреації та еколого-освітньої роботи.

Хочеться як найбільше Вам передати всі емоції та враження, які ми отримали спільно з БО «МБФ «Фундація друзів України» Антон Гулідін та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Сергій Власенко.

З 05 по 14 січня 2024 року до адміністрації Парку з метою відновлення психологічного стану та відпочинку,  для того, щоб, відчути єднання з природою, пізнати Гуцульщину та, важливо, укріпити національну самоідентичність кожного Українця завітали 10 діток з родин загиблих військовослужбовців Миколаївщини.

Щоб зарядити дітей позитивною енергією, відчуття душевного спокою отриманого від спілкування з природою, ми для діток розробили програму, згідно якої всі дружньо протягом відпочинку…

  • познайомилися за допомогою гри “Шишкофон”, під час якої дітки асоціювали себе із видами тварин та рослин,  розповіли про себе та написали свої очікування, які вони сподіваються отримати від відпочинку і розташували їх на «Дереві очікувань і побажань»;
  • побували на екскурсії у візит-центрі НПП «Верховинський»;
  • виконали разом розмай народних колядок в гуцульському одязі та в гуцульській атмосфері;
  • прогулялися зимовим лісом і послухали екскурсію по еко-стежці «Гучівка»;
  • відвідали дійство Різдвяної Розколяди на річці Чорний Черемош у Криворівні;
  • відвідали Музей “Хата-Гражда” гуцульської господарки,   який відтворює типову гуцульську оселю, яка за формою нагадує маленьку фортецю – закритий двір, що складався з хатини і прибудованих до неї господарських приміщень. Для захисту від хижаків і сильних вітрів ґражду добре укріплювали. У 1963р. відомий режисер Сергій Параджанов у цій місцині, а також безпосередньо у цьому музеї знімав свій високохудожній фільм “Тіні забутих предків”.
  • побували в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці, (1719 р.), на зрубі якого розміщені меморіальні дошки, які присвячені митрополитові Андреєві Шептицькому, оскільки він свого часу відвідував село, а також – київському патріархові Володимиру, який проводив богослужіння у цій церкві у 60-тих роках XX ст. Храм особливий тим, що упродовж усіх трьох століть він ніколи не був зачиненим, у ньому завжди відправлялися Літургії.
  • виконували творчу роботи методом малювання «Чим надихнули моє серце Карпати» (учасники розмальовували руки кольоровими фарбами та наносили свої долоньки на папір вкладаючи їх як серденько, де кожен з учасників написав свої враження);
  • побували на оглядовій екскурсії по Верховині, піднялися  на оглядову вежу, звідки побачили Верховинські краєвиди з висоти вежі встановленої на смереці;
  • прогулялися вздовж річки Чорний Черемош, поспостерігали за водами бурхливих хвиль з підвісного мостика та пограли в зимові ігри;
  • спробували себе в гуцульському ремеслі ліжникарство, пряли пряжу та в’язали вироби з овечої шерсті;
  • побували в музеї Галєрія гуцульських традицій та обрядів де господиня музею Павла Рашковська в цікавій бесіді за горнятком карпатського чаю розказала про звичаї, обряди та народні прикмети, що сформувалися на Гуцульщині в давні часи і існують по наш час.
  • пройшлися до «Палієвої криниці» зимовим лісом, де напилися справжньої гірської води із цілющими властивостями;
  • зустрілися із працівниками Парку, які безпосередньо виконують свою роботу на території Парку високо в горах та послухали про надзвичайно цікаву та важку роботу у високогірних умовах;
  • влаштували справжнє свято – пікнік в горах, де готували разом їжу, прогулялися гірською засніженою стежкою;
  • пограли в  гру – вікторину  -“Заморочки із бочки”, під час якої витягували різні завдання та запитання і виконували їх (розповідь, пантоміма, емоція, тощо);
  • відвідували басейн, де мали змогу навчитися плавати (хто не вмів) та провести час на воді з інструктором і погрітися в справжній сауні на дровах;
  • влаштували справжні гуцульські вечорниці в національному вбранні та готували гуцульські смаколики – банош, чанахи, книші і звичайно ж ласували ними, а також щедрували та відчули справжній гуцульський колорит;
  • займалися інкрустацією бісером у дерево та основами креслення;
  • на прощання кожен з діток підходив до «Дерева очікувань і побажань» та зачитуючи свої очікування розповідали чи вони здійснилися чи ні, а також директор Парку Михайло Нечай вручив медальки Герой4UKи та пам’ятні подарунки.

Отже, даруйте посмішки та теплі слова, адже це так важливо для дітей!

 

 

 

 

Новини

Природно-ландшафтна та історико-культурна цінність гірських теренів Верховинського регіону Українських Карпат.

До 600-річчя першої письмової згадки про гуцульське село Жаб’є – сучасне селище Верховина. Частина VІІ. Задача спільної пошукової роботи із науково-дослідного визначення «Семи див селища Верховина». На завершення статті ми пропонуємо всім верховинцям, спільними зусиллями, виконати актуальну науково-дослідну роботу, тобто зробити своєрідну гуцульську інтелектуальну толоку. Творча ідея пропонованої науково-дослідної задачі полягає в тому, аби добре […]

  • Науково-дослідний відділ

Природно-ландшафтна та історико-культурна цінність гірських теренів Верховинського регіону Українських Карпат.

До 600-річчя першої письмової згадки про гуцульське село Жаб’є – сучасне селище Верховина.          Частина VІ. Актуальні проблеми збережених та втрачених визначних пам’яток й меморіальних місць селища Верховина. На завершення додамо, що до Другої світової війни, на території Жаб’євщини були справді визначні пам’ятки історії і культури Гуцульщини: Жаб’євська церква Успіння Пресвятої Богородиці, Гуцульський театр у […]

  • Науково-дослідний відділ

Природно-ландшафтна та історико-культурна цінність гірських теренів Верховинського регіону Українських Карпат.

До 600-річчя першої письмової згадки про гуцульське село Жаб’є – сучасне селище Верховина. Частина V. Карпато-гуцульське селище Верховина, як давній історико-етнографічний центр Гуцульщини. Друга специфічна етнокультурна особливість Верховинського району полягає в тому, що на Верховинщині добре збереглася, у повсякденному житті, побуті та господарстві місцевого населення, самобутня матеріальна і духовна культурна спадщина гуцулів, як етнографічної групи […]

  • Науково-дослідний відділ