Частина 11. Етноекологічне пастуше господарство на чорногірській полонині Ґропа та чивчинській полонині Гнєтеса, в Українських Карпатах.

Автор: Я. Зеленчук, І. Зеленчук

Сучасний етнокультурний ладшафт Гуцульського регіону Українських Карпат створюють добротні дерев’яні будинки, споруджені в гуцульському архітектурному стилі. Красивий художньо-документальний опис старовинних гуцульських хат із брамами, тобто житлових хат-ґражд, можна знайти в книзі Ст. Вінценза «На високій полонині. Правда старовіку». На нашу думку, він представляє велику цікавість для сучасних жителів Верховинщини.

«Історія нашого Гуцульського краю – це історія визначних родів і садиб, до того ж небагатьох. Мабуть історія дерев’яного будівництва старша від самої людини. Стародавні люди знали, що добра печера не пропускає дощу, вологи і світла. Вона повинна бути суха, тепла і темна. Для них така печера була взірцем досконалого дому. Кожна жила хата, як і людське тіло, має вікна-очі, але тільки для себе. Щоб із хати господареві можна було дивитися і споглядати. А не для того, щоб крізь вікно хтось заглядав у середину хати. Тому, не сонцем така хата зігрівалася й освітлювалася, а лише благодатною ватрою у печі (коли людині того треба). На Гуцульщині, через багато століть ще збереглося архаїчне архітектурне правило: старовіцький гуцульський дерев’яний дім має бути темним, як барлога ведмедя чи лігвище вовка.

Ст. Вінценз робить важливий філософський висновок про повільність спорудження добротних дерев’яних будинків: «Народна мудрість твердить, що все те, котре має довго тривати, довго й постає! Тому най нас не дивує, що, будуючи собі нову хату, її господар не поспішає. Архітектурно, гуцульська дерев’яна хата наслідує поперечний розріз тіла людини. Перед і зад такої хати, набагато ширші від її боків. Вона має специфічну форму «витягнутого прямокутника».

У Карпатських горах, найбільш захищеними, надійно укріпленими, були старовіцькі гуцульські хати із брамами, пізніше звані «хатами-ґраждами». Кожна гуцульська хата-ґражда була надійним гніздом для кожного роду. У Ясенові Горішньому, славний полонинський господар, Фока Максим’юк, мав дві хати із брамами: одна старіша була у Ясенові Горішньому, на присілку Печіще, а друга новіша – під Буковецьким перевалом, в сінокісному урочищі Голиці».

Із історії полонинського господарства Верховинської Гуцульщини відомо, що родина Фоки Максим’юка володіла 1000 морґовою взірцевою полониною на південних схилах гори Піп Іван (Чорногірський), а також найдальшою полониною Гнітеса, в Чивчинських горах. Ст. Вінценз так пише: «Від наймолодших років Фока привчався до полонинських ходів гірськими плаями. Він літував на двох полонинах батьківських: спочатку в Чорногорі, на просторій Ґропі, а потім в Чивчинських горах, на далекій Гнєтесі. Дуже далеко від Жєб’я, на Гнєтесі й Палениці, ростуть правічні смерекові ліси й чагарники жерепу та бере свій початок Чорний Черемош. Фока любив усе робити продумано, спокійно і навіть весело. Він навчився із полонинськими ведмедями і вовками ніколи не воювати, а обережно уживатися».

Він більше довіряв силі сокири і ватри, ніж рушниці. На Чорногірську полонину Ґропа, ближче до батьківської стаї, день у день, приходили цілими гуртами красні олені і сарни. Вони паслися разом з худобою. У такий дивний спосіб, вони старанно шукали і знаходили людський захист від нападу вовків і ведмедів. Фока вмів берегти свої стада худоби і отари овець за допомогою високих загород-дінниць.

Він щоденно молився до Бога, просив захисту від небезпечних блискавок. Видів, як на Шурині-Ґропі постійно громи били у плити і скелі. Тут ціле літо розливалися веселі звуки його пастушої флояри. Вони плили над шуварами і скелями, тягнулися ярами і прірвами. Мелодії флояри були солодкі, веселі, безмежно вільні й долітали аж униз, до самого красного потоку Ґропа.

В цій епічній книзі про старовіцьку Гуцульщину є важлива згадка про найбільшу дерев’яну хату-ґражду славного гуцула Петра Юрука (Буліґи) у Жаб’ю, яка стала справжньою окрасою Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогово під Києвом. «Коли у Жаб’ю першу Баліґову хату майстри крили ґонтою, то сам Фока Шумеїв і його ровесники-хлопці, ідучи з полонини зі випасеною худобою і вівцями, зупинялися і задивлялися на ці делікатні, дрібненькі і рівно укладені дошічьки так, що забували про своє стадо».

Новини

Чисте місце відпочинку — наша спільна турбота!

Працівники відділів рекреації та еколого-освітньої роботи НПП «Верховинський» вкотре провели прибирання рекреаційного місця біля джерела «Млинський». Такі заходи — це не лише турбота про чистоту, а й нагадування кожному з нас про відповідальне ставлення до природи. Джерело — це дар природи, вода — основа життя. Біля таких місць ми відпочиваємо, відновлюємо сили та насолоджуємося спокоєм […]

  • Екоосвіта
  • Рекреація

Пізнавальний захід до міжнародного дня енергозбереження

Працівники НПП «Верховинський» відділу еколого-освітньої роботи, провели пізнавальний захід до міжнародного дня енергозбереження в Ільцівському закладі дошкільної освіти «Квітка Карпат» Верховинської селищної ради. Під час зустрічі маленькі учасники дізналися, звідки береться електроенергія, чому важливо її заощаджувати та як  надмірне споживання енергоресурсів впливає на довкілля. Разом обговорили прості, але важливі правила: Вимикати світло, виходячи з кімнати; […]

  • Екоосвіта

Вступ до звітності ЄС у сфері біорізноманіття

Працівники Національного природного парку «Верховинський» взяли участь в онлайн-вебінарі «Вступ до звітності ЄС у сфері біорізноманіття: Директиви про птахів і оселища та мережі природоохоронних територій». Захід об’єднав українських фахівців природоохоронної сфери задля опанування європейських методик оцінки стану довкілля. Вебінар проведено за підтримки Фінського інституту навколишнього середовища (Syke) та за участі Європейського агентства з довкілля (EEA), […]

  • Без категорії