Частина 3. Гуцульська легенда про священний «Пуп Землі» на плоскогір’ї Палениця.

Автор: Я.Зеленчук І.Зеленчук

Давні гуцули вважали священними широкі гірські плаї, історичні пастуші господарські сліди, що збереглися на великих просторах далекого Білогір’я. Вони збережені настільки, наскільки це дозволило розташування Карпатських гірських хребтів. У котрий бік, із просторого Пленицького плоскогір’я Чивчинських гір, не пішов би пастух чи мандрівник, тими гірськими плаями, то до сталих людських ґражд – «осидків», цього дуже віддаленого і майже безлюдного полонинського терену Жаб’євщини, не дійде раніше, ніж за три-чотири дні.

Легенда твердить, що на Палениці народжуються буйні вітри, народжуються бистрі ріки, але самих рік і вітрів там ще немає. Вона дуже мудро дозволяє чемно гратися тільки власним дітям – маленьким потічкам і вітерцям, народженим в цьому сакральному місці Чивчинських гір.

Унікальну екологічну перлину в Українських Карпатах – простору рівнинну Паленицю, саме її серединну частину, оточену пасмами гірських вершин і полонин, давні гірські мудреці Гуцульщини вважали священною й гордо назвали «Пупом Землі». Він таємно сховався у стародавній прекрасній «Білогорі».

Чому пупок? Чому не голова? Чому ж не другий життєвий полюс – життєдайний орган? Не так вже й важко здогадатися, коли пам’ятаємо, що таке пупок. Пупок – це слід справжнього співжиття, остання видима ланка замкнутого ланцюга матерів, праматерів, родів, прародів. Це дерево, яке випустило перший паросток із лона «Першої матері». Пупок вказує на те, що канал, який живив зачатки тіла, це минуле, яке завершилося назавжди. Бо своє завдання він передав іншим органам. У самому ж пупку нічого більше не відбувається. Він є найскромнішою частиною тіла. Чим більше він заглиблений, тим досконаліше лоно. Але ж пупок є ключом склепіння у часі, що утримав цілу будівлю живої істоти.

Із історії Стародавньої Греції відомо, що в знаменитих Дельфах, зберігся священний камінь, що впав із неба. На нього мудрі елліни дивилися з трепетом і побожно шанували. Небесний камінь було покладено на розкішний мармур, вирізьблений у формі пупка. Центральний еллінський вівтар було названо «Пупом Світу». Він став символічним знаком унікальної події на Землі. Коли древні боги, відділили людство від свого лона, для його самостійного розвитку, то послали йому пам’ятний знак родового зв’язку. Міфічний камінь досі можна побачити у Греції, в місті Дельфи. Сакральний «Пуп Світу» став не тільки священною пам’яткою Стародавньої Греції, але теж і вказівкою, провідником по лабіринту життя, свідчення танців життя, ланцюга життя.

Станіслав Вінценз, в цьому творі пише, що давніх гуцулів Жаб’євщини завжди цікавило, як це так відбувається, що простора полонина Палениця є вузлом особливих і постійних зв’язків, між гірськими пасмами, підземними водами і повітрям, разом з його течіями, вітрами, хмарами? Чи у «Пупі Землі» б’ється земний пульс, один з таких, які спричиняють до того, що в священних місцях, земля більш сильніше притягає життєдайну небесну благодать, ніж в інших?

Цей екологічно благодатний вузол, не тільки виловлює, нагромаджує і зв’язує купи великих хмар, які густо накопичуються над ним, немов ще одна смуга гір. За легендою, він служить священним центром магічного притягання – «Пупом Землі». Інакше кажучи, на Чивчинському гірському масиві,  простора Палениця є своєрідною «Еклогічною Ґраждою» для всіх найдавніших рослин і тварин, які самі себе надійно захищають власним небесним  склепінням.

Фотоілюстрації: Ярослав Зеленчук, Іван Коляджин, Національний природний парк «Верховинський».

Новини

Участь у засіданні приуроченому до Всесвітнього дня водно-болотних угідь

02 лютого 2023 року національний природний парк «Верховинський» взяв у форматі онлайн, організатором якого виступив Департамент природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міндовкілля. Під час засідання було розглянуто питання збереження Рамсарських угідь в контексті російської агресії, обговорено проведення заходів з відновлення, збереження та моніторингу водно-болотних угідь міжнародного значення. Збереження водно-болотних угідь – це не тільки очищення та […]

  • Науково-дослідний відділ
  • Новини установи
  • Охорона природи
  • Рекреація

2 лютого – Всесвітній день водно-болотних угідь

У 1971 році в Ірані, в місті Рамсар, була підписана Конвенція з водно-болотних угідь. У світі вона відома, як Рамсарська, зважаючи на назву міста де було її прийнято. Під водно-болотними угіддями розуміють річки і озера, райони боліт, драговин, торфовищ, штучні водойми та морські акваторії глибиною до шість метрів. У цей день в різних країнах світу […]

  • Екоосвіта