Частина 5. Старовіцка гуцульська легенда про те, як лая вовків вдерлася у хату Горюків, на горі Чивчин.

Автор: Я. Зеленчук, І. Зеленчук

Але за першою великою бідою, прийшло друге велике нещастя до цього чоловіка. Однієї днини, Горюк залишив свого маленького хлопчика самого у хаті, а сам пішов у ліс збирати ягоди і гриби. В той час, коли його не було дома, до самотньої хати, через погано заперті двері, вдерлася лая голодних вовків… Пізно вечором вернувси Горюк із ліса, до своєї хати, а дома нема нікого: ні його сина, ні олениці із малими, нема… Лиш виднілася, розбризкана кров, усюди по хаті. Глибокий жаль і великий біль, стиснули серце нещасного батька. У велику лють зайшов знедолений чьоловік … Тут він подумав, що лиш від голодних вовків могла загинути його єдина дитина… Боже борони від такого жахливого випадку, але дійсно голодні вовки могли розжерти нещасну дитину … Так сталося, що він знову залишився сам у хаті – ні вірної жінки, ні рідного синочька більше нема …

Дуже важко перебув він той кіжкий рік у своїй хаті на Чівчині. Нещасний чьоловік жив сам – самісінький. Він не мав нікого коло себе. По навколишніх верьхах ходив – блукав, на дику звірину полював. Але найбільшу ненависть він мав до тих захланних вовків. Не руками, а зубами душив би їх всіх!

Одного ранку, зайшов сумний Горюк, у сусідні непрохідні смерекові праліси. Аж під самий Лустун, над Чорною Рікою, він подався. Раптом глянув, а на лісовій поляні, икас дитина ходит! Гола, голісінька, єк мати її народила… Тай ни на двох ногах стоїт тота дитина. А на руках і ногах, по поляні, рачки лазаї… Ніби вона шош шукаї. Майже вовчі голоси із себе видає.

Здивований чоловік тихо підкрався до тої лісової поляни. Але загадкове, людське створіння, побачило його і зразу втекло у ліс. Сполошене дитинча спритно тікало та дивні голоси із себе видавало. Із великим трудом, зловив Горюк тоту здичавілу дитину за ногу. Перелякана дитина відчайдушно пручалася, кричала і кусалася. Схопив чоловік дику дитину на руки й придивився ще ближче… Дитина, єк дитина… Але дуже перепуджене тото людське створіння було. Ще ближче до дитини придививси… Раптом він ударив себе долонею у чоло! Та це ж його дитина! Його хлопець! Його рідний син! Видно того нещасного дня, коли голодні вовки вдерлася до його хати, то вони роздерли лиш бідну оленицю із оленятами… А його дитину, якась вовчиця, що мала своїх малих вовченят, забрала із собою, до свого леговища у густому лісі.

Перепуджена дитина безперестанно пручалася, верещєла, дряпала і кусала свого рятівника. Але зраділий Горюк не випустив її із своїх рук, а заніс у хату. Як тільки він заніс врятовану дитину до дому, то велика лая вовків знову окружила його хату. Того дня, із тяжкою бідою, прогнав він тих дивних вовків від своєї хати.

 

Новини

Заборона джипінгу на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду

Звертаємось до місцевих жителів нашого району та відвідувачів території Парку. На виконання петиції від 09.09.2022 №22/163240-еп «Про врегулювання джипінгу в Україні», проведення перегонів (джипінгу), трофі-рейдів, ралі, поїздок на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду СУВОРО ЗАБОРОНЕНО! Проїзд дозволяється у наступних випадках: ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, стихійних лих, при виконанні службових обов’язків представниками органів державної влади, а […]

  • Новини установи
  • Охорона природи

НОВИЙ ЖИТЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПАРКУ

Інвентаризація видів – це один із важливих напрямків експедиційної роботи науково-дослідного відділу. Розподіл рідкісних та зникаючих видів флори НПП «Верховинський» в якісному і кількісному відношенні станом на 2022 рік становить 65 видів рослин та 2 види грибів, що занесені до Червоної книги України, 3 види з Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, 7 видів з […]

  • Науково-дослідний відділ

Частина 3. Спогади про те, як на далекій Чивчинській полонині, пані Ольга Франко та її четверо дітей, випадково зустріли ведмедицю із ведмежатами.

Після оглядання навколишніх Карпатських гір, всі мандрівники, яких вела пані Ольга Франко, почали сходити вниз із Гомула, щоб плаєм зійти до Чорного Черемоша, а потім дорогою повернутися до Буркута. По дорозі вони повернули до іншої полонинської стаї, де були пастухи. Тут, у гуцульських вівчарів, пані Ольга із дітьми, уподобала і купила собі маленького волоського песика. Спочатку […]

  • Науково-дослідний відділ