Частина 8. Природа і екологія високогірного терену Українських Карпат, сприяла збереженню давніх християнських звичаїв, обрядів і традицій Гуцульщини.

Автор: Я. Зеленчук, І. Зеленчук

Цікавим є опис Ст. Вінцензом активної участі Фоки Максим’юка (Шумеєвого) у довгожданному відродженні стародавнього християнського обряду «Гуцульської Коляди» у своєму рідному Жаб’євському краї. «Щоб воскресити улюблену гуцульську коляду, письменний Фока видобував, звідки міг, старі коляди і пісні. Навідувався й до старого дяка Кропивницького у Криворівні, який допомагав всім колядникам.

Старші люди вітали відроджену гуцульську коляду, зі сльозами на очах. Найбільша радість наставала тоді, коли під вікнами сільських дерев’яних хат, у світлах виднілося черлене вбрання колядників, чути було як весело зайграли скрипки і трембіти та голосно задзвенів дзвіночок керівника гуцульської коляди, якого поважно називають «Березою».  Згідно давніх вірувань гуцулів, «Береза» – це дуже витривале й живуче дерево, тобто дерево – першопроходець всіх лісів у Карпатських горах.

Під час християнського обряду колядування, колядницький «Береза», пан-господар Фока, був пишно убраний. Весь у блискучій міді, з двома пістолетами та чотирьма порохівницями. Він, то дзвенів дзвіночком, то керував плєсом, то співав коляди. Колядницький «Береза» виділяв у коляді не тільки кожну строфу, а навіть кожне слово. Вимовляв виразно і дивився в очі кожному коляднику. Колядники після кожного рядка, всі повторювали хором: «Радуйся, земле, Син Божий народився, радуйся!». Потім вони раптово зупинялися. З піснею на устах Фока розпочинав особливий гуцульський християнський обряд – колядницький данець, що називається «Плєс».

Для нас дуже важливим є філософський висновок Ст. Вінценза про велику радісність і щиру доброзичливість відродженого християнського обряду гуцульської коляди, яка є співаною молитвою до Господа Бога, що гармонізує та зцілює дух, душу і тіло людей.  

Гірські люди Чорногори здавна мудро вважають, що смуток – це поганство або навіть диявольська спокуса. Натомість рідне християнство – це радість вільна, це доброзичливість приязна. Тому тільки у наших Карпатських горах найкраще збереглися давні колядницькі співанки та плєси. Зберігся весь обряд гуцульської коляди, такий радісний, що аж до неба підскакує і тому правильно називається християнським.

Від самого початку Різдва Христового ходять горами, від хати до хати, гуцульські пастухи-колядники та промовляють: «Сонечко Святе, Лице Господнє, Ви є ґазда світовий, ватаг досконалий, а нас терпите віддавна й дальше. З темряви виведіть і захистіть нас. Слава Вам. Амінь».

Новини

🏞 Гора Палениця – одна з перлин Національного природного парку «Верховинський»

Гора Палениця – одна з перлин Національного природного парку «Верховинський» Серед диких і малолюдних Чивчинських гір, височіє гора Палениця (1 749 м) – одне з найбільш вражаючих природних місць на території НПП «Верховинський». Палениця – це не просто гора. Вона є найбільшим плоскогір’ям Українських Карпат, що простягається на кілька кілометрів. Тут немає різких схилів – […]

  • Рекреація
  • Мандрівникам

Сьогодні, 28 липня, Україна вшановує День пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні

Сьогодні, 28 липня, Україна вшановує День пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні, віддавши свої життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Працівники Національного природного парку «Верховинський» вшанували хвилиною мовчання пам’ять героїв: на адміністративному приміщенні парку, приспущено Державний Прапор України. Ми […]

  • Новини установи

Справжня дружба — як природа: яскрава, жива і без фільтрів 🌈

Ох, що це був за день! Руки в фарбі, обличчя в усмішках, одяг — ну, трішки в плямах… Але зате на згадку лишили своє екодружнє мистецтво Бо справжня дружба — як природа: яскрава, жива і без фільтрів Разом не тільки веселіше, а й зеленіше Кожна долонька — це не просто пляма кольору, це: наші спільні […]

  • Екоосвіта