Перейдемо до розгляду основних аргументів, які обґрунтовують актуальність розробки даного науково-практичного проекту. При науковій розробці ідеї й концепції цього проекту, в першу чергу було звернуто основну увагу на те, що Верховинський р-н Івано-Франківської обл. має специфічні фізико-географічні та етнокультурні особливості, які є визначальними (базовими) у його об’єктивній українознавчій характеристиці.
Перша специфічна фізико-географічна особливість Верховинського району полягає в тому, що Верховинщина, серед всіх гірських районів Українських Карпат, є найбільш високогірним та багатогірним районом України. Частина дослідників Гуцульщини метафорично називають Верховинщину своєрідною «Українською Швейцірією». Загально відомо, що Верховинський р-н є найбільш високогірним районом в Україні. На території Верховинського регіону Українських Карпат знаходиться половина гірського масиву Чорногірського хребта, на якому височать три гори-двотисячники: друга за висотою гора Бербенєска (2036 м н.р.м.), третя за висотою гора – знаменитий Піп Іван (Чорногора) (2021 м н.р.м.) і гора Ребра (2001 м н.р.м.). Середня висота розташування всіх населених пунктів Верховинщини становить 901 м н.р.м. Для порівняння, нагадаємо аналогічні фізико-географічні дані про два наші сусідні гірські райони Українських Карпат: середня висота колишнього Путильського р-ну, Чернівецької обл. – 859 м н.р.м., а Рахівського р-ну, Закарпатської обл. – 508 м н.р.м.
Багатогірна природно-ландшафтна особливість Верховинщини полягає в тому, що на його території знаходиться більше 350 високих гір, висотою понад 1000 м н. р. м. Серед цих гір, особливо цінними є понад 100 дуже високих гір, висотою більше 1500 м н.р.м., які мають традиційну туристичну назву «півторатисячників». Варто додати, що саме про 100 найвищих гірських вершин Верховинського регіону Українських Карпат ми розповідаємо в наших щотижневих авторських радіопередачах, в ефірі Верховинського радіо «Гуцульська Столиця».
Для історії Гуцульщини важливо, що на Верховинщині історично сформувалася, та збереглася до наших днів, єдина на всій території України, розсіяна (дисперсна) форма поселення гірського гуцульського населення Українських Карпат. Розсіяна форма поселення на Верховинщині має виняткову загальноукраїнську цінність.
В цьому контексті, стає більш зрозумілим висновок, що саме максимальна багатогірність та високогірність населених пунктів Верховинщини в Українських Карпатах, стала головним науковим фізико-географічним аргументом для важливого, справді історичного перейменування, 1962 року, колишньої гуцульської назви, його центрального населеного пункту – село «Жаб’є», на сучасну гуцульську назву – селище «Верховина». Тут варто додати, що корінні старожили Верховинщини свої навколишні гори традиційно «верьхами» називають. Таким чином, цілком логічно, максимальна багатогірність та високогірність сільських населених пунктів Верховинського району, була документально закріплена у сучасній назві його районного центру – селище Верховина.
Саме селище Верховина – це високогірний гуцульський населений пункт, що розташований у найбільшій міжгірній рівнині, у південному регіоні Українських Карпат. В Українських Карпатах є кілька (різних за площею) міжгірних рівнин, але найбільшою за розмірами, є саме Верховинська міжгірна рівнина. Вона знаходиться на віддалі 10 км, від найвищого в Українських Карпатах – Чорногірського хребта. З природно-кліматичної точки зору, варто відзначити, що селище Верховина розташоване найближче до північно-східного макросхилу Чорногірського хребта Українських Карпат (найдавніша гуцульська назва Чорногори – «Гора»).
Верховинська міжгірна рівнина, в далекому минулому ймовірно мала автентичну гуцульську народну назву «Жєб’я Полєна». Із огляду на її високогірність, вона має досить великі розміри: довжину – 15 км, ширину – 2-3 км. Фізико-географічно, «Жєб’я Полєна» починається на території с. Ільці (657 м н.р.м.), присілку Голиці, а закінчується – у с. Криворівня (575 м н.р.м.), присілку Березово. Найбільшу ширину має середня частина Верховинської міжгірної рівнини. У цій протяжній міжгірній рівнині (котра має тектонічне походження), поблизу високогірної Чорногори (на середній висоті 620 м н.р.м.) за Божою Волею та різноманітними історичними обставинами, зародилося і поступово створилося, найбільше гуцульське село Жаб’є, яке тепер відоме як селище Верховина.
