Дослідницькі мандрівки швейцарського письменника Ганса Цбіндена, влітку 1932 року, високогірними теренами Гуцульського регіону Українських Карпат.
Видатний швейцарський письменник і мандрівник Ганс Цбінден (1893-1971), влітку 1932 року, подорожував теренами Українських Карпат. Він проводив експедиційні дослідження пам’яток природи найвищих гір і полонин Чорногори та традиційну культурну і мистецьку спадщину Гуцульщини. Того літа, швейцарський дослідник побував у кількох історичних селах Верховинського регіону Українських Карпат: Жаб’ю, Криворівні та Бистриці. Під час цих пізнавальних подорожей, Ганс Цбінден неодноразово зустрічався й спілкувався із видатним польсько-українським письменником Станіславом Вінцензом у селі Бистрець (проживав на його віллі в Сарбах) та видатним українсько-гуцульським письменником, війтом села Жаб’є, Петром Шекериком (Дониковим).
Для нашого природознавчого дослідження природно-заповідної території Національного природного парку «Верховинський» та всього терену Верховинщини, дуже важливо, що Ганс Цбінден, 1933 року, опублікував свої документальні описи Гуцульського регіону Українських Карпат. Результати експедиційних карпатознавчих досліджень гір і людей нашого Гуцульського краю, вийшли у Швейцарії збірка коротких нарисів, під загальною назвою «Мандрівка по Гуцульських Карпатах». В незалежній Україні вони були опубліковані через 60 років, в дуже цікавій книзі: «Подорожі в Українські Карпати: Збірник / Упоряд. і вступна стаття. М. А. Вальо; Худож. В. В. Ковальчук. – Львів: Каменяр, 1993. – 279 с.»
Із часу подорожей Ганса Цбіндена гірськими теренами Гуцульського регіону Українських Карпат, вже минуло 90 років, але мудрі думки видатного швейцарського письменника і дослідника, про велику цінність й необхідність збереження, високогірної природи і екології Українських Карпат та традиційної культури і мистецтва Гуцульщини, для України, Європи і світу, залишаються актуальними для сучасного населення Верховинщини.
Дальше ми ознайомимо вас із документальними описами тогочасного стану природи і екології Верховинського регіону Українських Карпат та минулою історією і культурою Гуцульського регіону України, які були написані Гансом Цбінденом, в його збірнику нарисів «Мандрівка по Гуцульських Карпатах».
Частина 1. «У Верховину!»
У найбільш високогірній частині Українських Карпат розташований надзвичайно цінний регіон, який можна назвати Гуцульськими Карпатами. Вони розташовані навколо Чорногірського гірського хребта. Це рідко заселений Гуцульський край та найменш порушена полонинським і лісовим господарством, високогірна територія Українських Карпат. Тут повсюди ростуть непроглядні смереково-букові ліси, що покривають самітні річкові й потокові долини, в яких ще водяться дикі ведмеді, вовки, рисі та кабани. Мало кому в Західній Європі, приходить на думку, що там, на високих верхах Гуцульських Карпат, які хвиля за хвилею підіймаються аж до кордону із Угорщиною, широко розкинулися тихі, світом забуті, смерекові ліси й високогірні полонини.
Там, де цей гірський ланцюг Карпат підіймається найвище, красується могутня Чорногора. У підніжжі Чорногори живе, від незапам’ятних часів, стародавнє плем’я гуцулів України. В Гуцульських Карпатах, здалеку від усякої модерної цивілізації Західної Європи, живе це цікаве гуцульське плем’я, ще й сьогодні, своїм природним первісним ладом. Воно живе у так званій, «Карпато-Гуцульській гірській країні», краю величної самоти й гірського відокремлення людей.
В Гуцульських Карпатах, серед майже передісторичного побуту та дерев’яної архітектури, повсюдно панують, дивні гуцульські народні звичаї й напівязичницькі вірування. Тут добре збереглися шляхетні мистецькі традиції та пребагатий скарб гуцульських народних переказів, легенд і міфів. І тому цей самобутній гуцульський народ Карпатських гір, дуже цікавий для дослідників психології народів, етнографів і мистецтвознавців.
Хто із Західної Європи ступить у високогірну країну Гуцульських Карпат, тому здається, що він нараз вернувся в далеке минуле, на багато століть назад. На самітних плаях можна зустріти гуцулів, які у своєму різнобарвному вбранні, їдуть верхи на витривалих гуцульських конях протяжними гірськими селами та просторими полонинами. Саме тут виникає деяка подібність давніх гуцулів до відомих індіанців Америки.
В Гуцульських Карпатах ми відчуваємо позитивний вплив і духовне полегшення. На Гуцульщині ми вириваємося із тверезої дійсності західної цивілізації й занурюємося в сільські околиці між гуцульських людей, що відзначаються простотою і первісною силою. На жаль, всього цього, на Заході Європи, ми вже не зустрінемо.
Тут подекуди ростуть стрункі велетні-ялиці з розкішними верхами, що височіють наче готичні фіяли (вежі). Вони розміщені досить тісно, одна при другій, здіймаються над схилами Гуцульських Карпат.
Зовсім недалеко від найбільшого села Жаб’є, піднімаються самітні і темні верхи Чорногори. Прекрасно сформованими групами й хребтами, чорногірські вершини піднімаються високого до неба. За всіма природними й історичними мірками, славнозвісна Чорногора являється природним й історичним серцем Верховини, обжитого гористого краю місцевих гуцулів.
А дальше, на окремих узбіччях Жаб’євських гір та ґрунів розсіяні поодинокі дерев’яні хати-ґражди давніх гуцульських посидків, коло яких видно зелені городи та невеличкі нивки льону.
Ярослав Зеленчук, Іван Зеленчук, НПП «Верховинський».
