Гуцульська легенда про священний «Пуп Землі» на плоскогір’ї Палениця в Чивчинських горах Частина 2. Осінні «Весілля пстругів» у високогірних річках, що витікають з-під плоскогір’я Палениця.

Автор: Я. Зеленчук, І. Зеленчук

Давні гуцули Карпатського краю створили також гарні легенди про  осінній нерест струмкових форелей, так звані «Весілля пстругів» (гуцульською говіркою  струмкові форелі – «пструги»). Вони щоосені нерестяться («труться») на водних плесах високогірних потоків Чивчинських гір. Загальновідомо, що струмкові форелі живуть самотньо. Кожна окрема форель живе в місці свого полювання, на пристойній віддалі одна від іншої. Тільки восени, під час життєдайної мандрівки на нерестилище, до витоків водних джерел, вони скупчуються у великі «весільні» групи, які нестримно набуваються, танцюють і шаленіють.

Коли приходить їхня «весільна» пора осіннього нересту, у світлі сонця, а ще частіше, при місячній повні, струмкові форелі завжди пливуть проти течії, до витоків навколишніх гірських рік, річок і потоків. Вони настирливо пробираються вгору, бистрими гірськими потоками, для усамітнених «весільних» зустрічей.

Туди захоплено пливуть стрункі риби-панянки, з привабливими голівками, оточеними перистими чуйниками. Вони приодягнуті в сріблясту луску на єдвабній підкладці, мають оксамитні, золотаво притінені станики, що облягають дрібні груди. Всі риби-панянки, набухлі від ікри, із красивими шиями, радісно тремтять у «весільному танці».

А слідом за ними, уперто пливуть численні панцерно-сріблясті риби-паничі. Вони пливуть у розміреному пориві, але в непоступливій боротьбі поміж собою. Задля осіннього нересту – великих риб’ячих «весіль» і веселих розваг, всі «пструги» продираються ще далі, до скритих, під вершинами Чивчинських гір, таємничих сховищ підземних вод. А звідти повертаються вниз, від Паленицького водорозділу, звідки розходяться витоки (гуцульською говіркою  – «голови») чотирьох річок, на всі чотири сторони світу.

Текст: Іван Зеленчук, Ярослав Зеленчук, Національний природний парк «Верховинський».

Фотоілюстрації: Ярослав Зеленчук, Іван Коляджин, Національний природний парк «Верховинський».

Новини

Природно-ландшафтна та історико-культурна цінність гірських теренів Верховинського регіону Українських Карпат.

До 600-річчя першої письмової згадки про гуцульське село Жаб’є – сучасне селище Верховина. Частина VІІ. Задача спільної пошукової роботи із науково-дослідного визначення «Семи див селища Верховина». На завершення статті ми пропонуємо всім верховинцям, спільними зусиллями, виконати актуальну науково-дослідну роботу, тобто зробити своєрідну гуцульську інтелектуальну толоку. Творча ідея пропонованої науково-дослідної задачі полягає в тому, аби добре […]

  • Науково-дослідний відділ

Природно-ландшафтна та історико-культурна цінність гірських теренів Верховинського регіону Українських Карпат.

До 600-річчя першої письмової згадки про гуцульське село Жаб’є – сучасне селище Верховина.          Частина VІ. Актуальні проблеми збережених та втрачених визначних пам’яток й меморіальних місць селища Верховина. На завершення додамо, що до Другої світової війни, на території Жаб’євщини були справді визначні пам’ятки історії і культури Гуцульщини: Жаб’євська церква Успіння Пресвятої Богородиці, Гуцульський театр у […]

  • Науково-дослідний відділ

Природно-ландшафтна та історико-культурна цінність гірських теренів Верховинського регіону Українських Карпат.

До 600-річчя першої письмової згадки про гуцульське село Жаб’є – сучасне селище Верховина. Частина V. Карпато-гуцульське селище Верховина, як давній історико-етнографічний центр Гуцульщини. Друга специфічна етнокультурна особливість Верховинського району полягає в тому, що на Верховинщині добре збереглася, у повсякденному житті, побуті та господарстві місцевого населення, самобутня матеріальна і духовна культурна спадщина гуцулів, як етнографічної групи […]

  • Науково-дослідний відділ