Гуцульська легенда про священний «Пуп Землі» на плоскогір’ї Палениця в Чивчинських горах. (Вступ)

Автор: Я.Зеленчук І.Зеленчук

Вступ. Давня гуцульська назва Чивчинських гір – «Біла Гора».

Територія Національного природного парку «Верховинський» розміщена на високогірному терені Чивчино-Гринявських гір. Тут знаходиться найбільше в Українських Карпатах, плоскогір’я Палениця, яке є особливо цінною українською пам’яткою природи і екології й історії і культури, котра належить природно-заповідному фонду України. В цьому контексті, ми здійснили природознавчу реконструкцію давньої гуцульської легенди про сакральний «Пуп Землі» на великому плоскогір’ї Палениця в Чивчинських горах.  Ця легенда була записана видатним польським дослідником Гуцульщини, філософом і письменником Станіславом Вінцензом, у його відомій тетралогії «На високій полонині. Правда старовіку», що у ХХІ ст. одержала назву «епопеї про старовічну  Гуцульшину».

У своїх творах Станіслав Вінценз пише, що згідно органічного поєднання дохристиянських вірувань та християнської віри давніх гуцулів Карпатського краю, кожен гірський терен мав, Богом створені, «Священні Місця». Наші далекі предки справедливо вважали, що саме на таких сакральних місцях, всі трави, кущі і дерева та всі птахи, риби і звірі й інша живність, буйно ростуть й почувають себе найкраще.  Давні гуцули Жаб’євщини добре знали, що в Чивчинських горах ( у так званих «Горішшях») знаходиться знаменита простора полонина Палениця (1749 м н.р.м.) – найбільше за площею, плоскогір’я в Українських Карпатах.

Крім того, місцеве населення Жаб’євщини, на своєму досвіді переконалося, що у Чивчинських горах ( у далеких «Горішшях») розташований найбільш віддалений полонинський терен Гуцульського регіону Українських Карпат. Тут розміщений особливий гірський вузол, що розкинув навколо себе гірські хребти із білими кам’яними скелями, сформованими з найстаріших, скельних базальтових пластів. Тому цей благодатний гірський край, мав давню гуцульську народну назву «Біла Гора», або  коротко  – «Білогора». Із вершини гори Чивчин (1766 м нрм.), на півночі, добре видно найбільш високогірний край України, із загальновідомою народною назвою «Чорногора» та високі Роднянські гори в сусідній Румунії, із найвищою вершиною Петросуль (2303 м н.р.м.).

Відомо також, що на плоскогір’ї Палениця твориться особлива роза вітрів. Із цього, найбільшого за площею, плоскогірного фізико-географічного регіону Українських Карпат, витікають великі водні джерела, витоки українських річок Чорний і Білий Черемош та румунських річок Васер і Вішеу, що розтікаються на всі чотири сторони світу. На давніх картах і старих документах (не давніших, ніж 600 років тому) плоскогір’я Палениця позначається, як полонинський терен «Білогірського масиву» Карпатських гір, на стародавньому історичному пограниччі Київської Русі та Дакії.

Про розлогі полонини Чивчинських гір, зручні для літнього випасання домашньої худоби, овець і кіз та верхової кінної їзди плаями, з давніх віків залишилось дуже мало записів. Але нам приємно відзначити, що давні пастухи Гуцульщини, склали цікаві легенди про цей унікальний високогірний полонинський Білогірський край. Для нас особливо важливим є те, що красиві гуцульські легенди про Чивчинські гори документально записав та літературно відтворив Станіслав Вінценз, у своєму епічному творі «На високій полонині». В цьому визначному творі автор наводить давню гуцульську легенду про священний «Пуп Землі» на плоскогір’ї Палениця, у Чивчинських горах.

В даній статті ми пропонуємо вашій увазі, нашу реконструкцію гуцульської легенди про священний «Пуп Землі» на просторій Палениці, створеної на основі природознавчих матеріалів, які наведені в літературному творі Саніслава Вінценза під назвою «Джерела».

 

Автори фото: Я. Зеленчук, І. Коляджин

Новини

Участь у засіданні приуроченому до Всесвітнього дня водно-болотних угідь

02 лютого 2023 року національний природний парк «Верховинський» взяв у форматі онлайн, організатором якого виступив Департамент природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міндовкілля. Під час засідання було розглянуто питання збереження Рамсарських угідь в контексті російської агресії, обговорено проведення заходів з відновлення, збереження та моніторингу водно-болотних угідь міжнародного значення. Збереження водно-болотних угідь – це не тільки очищення та […]

  • Науково-дослідний відділ
  • Новини установи
  • Охорона природи
  • Рекреація

2 лютого – Всесвітній день водно-болотних угідь

У 1971 році в Ірані, в місті Рамсар, була підписана Конвенція з водно-болотних угідь. У світі вона відома, як Рамсарська, зважаючи на назву міста де було її прийнято. Під водно-болотними угіддями розуміють річки і озера, райони боліт, драговин, торфовищ, штучні водойми та морські акваторії глибиною до шість метрів. У цей день в різних країнах світу […]

  • Екоосвіта