Кляуза “Шлюз Кронпринца Рудольфа“ – споруджена в 1879 році, у природному вузькому місці на річці Перкалаб після її правої притоки – потоку Прелучний у верхів’ях Білого Черемошу.
⛏️ Історія гідроспоруди
Ця велика гребля-гать була зведена у 1879 році на потоці Перкалаба, на висоті 1000 м над рівнем моря. Її водозабір складав 180 тисяч кубічних метрів води, що дозволяло ефективно використовувати її для сплавляння деревини гірськими річками. Споруда отримала ім’я кронпринца Австро-Угорщини Рудольфа, сина імператора Франца Йосифа I.
Кляуза розташована у природному звуженні річки Перкалаб, одразу після її правої притоки — потоку Прелучний. Саме тут, серед мальовничих гір, відбувався важкий, але на той час важливий для розбудови краю процес транспортування лісу.
🌊 Як працювала кляуза?
Лісорозробки в Карпатах потребували ефективної логістики. На той час автомобільного чи будь-якого іншого транспортування не існувало. Тому з метою масштабного переміщення деревини використовували силу природи — рух води. Оскільки гірські річки часто були маловодними, деревину не можна було просто сплавляти течією. Саме для цього будували кляузи — вони формували тимчасові водосховища, у яких накопичувалась вода. Коли шлюз відкривали, потужний потік води разом із деревиною та бокорашами (плотогонами) спрямовувався вниз за течією, доправляючи ліс до наступної кляузи або до повноводної річки.
Карпатські кляузи будували переважно з дерева, лише їхні основи укріплювали камінням. Така технологія дозволяла швидко зводити споруди, але водночас означала, що більшість із них з часом зникли. До наших днів у Карпатах збереглося лише кілька таких об’єктів, і кляуза в Перкалабі є одним із найкраще збережених прикладів.
🏔 Кляуза серед карпатських краєвидів
Неподалік від цієї унікальної гідротехнічної споруди знаходиться кам’яна скеля Чорний Діл (1454 м) та полонина Прелучний, що додає місцевості особливої мальовничості. Це місце зберігає пам’ять про минуле, коли робота бокорашів була невіднятною частиною життя Карпат.
Кляуза «Шлюз Кронпринца Рудольфа» — ще один важливий елемент історичної та природної спадщини Верховинського НПП. Вона нагадує про складні, але водночас унікальні методи використання природних ресурсів у Карпатах.
