Віч-на-віч з дикою природою
“Усі, хто працює у парку – люди, які закохані в природу, які обожнюють Карпати. Інакше тут працювати неможливо…“, – розповідає начальник науково-дослідного відділу Верховинського національного природного парку Ярослав Зеленчук.
Чоловік працює у парку з 2011 року, відколи його заснували. Каже, що територія Верховинського парку унікальна, бо є найвіддаленішою та найменш доступною точкою українських Карпат.
У їхньому підрозділі – 4 науково-дослідних природоохоронних відділення:
Буркутське, Черченське, Прикордонне та Перкалабське. У кожному працює 8-10 інспекторів. Усі вони охороняють природу – 12 тисяч гектарів парку.
“Організували вахтовий метод охорони, що дає можливість інспекторам перебувати на території цілодобово. Зміна триває 2 тижні у високогір’ї. Там працівники мешкають у спеціально побудованих тимчасових будиночках“.
Інспектори провадять не лише природоохоронну діяльність, але й наукову.
“Найчастіше у лісах нам зустрічаються олені та козулі. Останні, до речі, дуже добре соціалізуються з людьми. Рідше можна побачити диких свиней. Вони вдень сплять, провадять нічний спосіб життя. Можна натрапити на ведмедів, тут їх чимало. Були випадки близького контакту інспекторів з ведмедями. Та все завершувалося добре. Важливо пам’ятати про поведінку у лісі. Адже ми є гостями у дикій природі. І якщо поводитися спокійно та не провокувати тварину, вона не буде нападати.
Геть рідко у лісах можна зустріти рись, яка тут водиться. Адже, як кажуть, ця тварина “живе там, де не чути співу півня“. Рись провадить дуже скритний спосіб життя. Ми чи не щодня помічаємо її сліди, однак побачити саму особину вдавалося зовсім не часто. Не потрапляє людям на очі й кіт лісовий“.
Однак не рідкістю є конфлікти між дикими та свійськими тваринами. Часто хижаки нападають на корів, овець та курей. На превеликий жаль, законодавством не передбачено відшкодування збитків власникам худоби. Хоча це питання є дуже актуальним.
Неабияку увагу у парку приділяють збереженню пралісів. “Їх у нас майже 2 тисячі гектарів. Унікальних монокультурних смерекових пралісів. Ви лише уявіть, на цих територіях ніхто нічого не рубав від сотворення світу! Там не те що господарських робіт не можна виконувати, навіть збирати ягоди у пралісах заборонено. Ці території мають залишатися недоторканими. До прикладу, у Німеччині немає жодного гектара такої недоторканої території”.
За час існування Верховинського парку тут вперше забезпечено системний моніторинг флори та фауни. Завдяки цьому можна бачити зміни, які відбуваються у природі, та вчасно реагувати на факти, які впливають на зміну екосистем.
“До прикладу, у нашому регіоні зростає чорнянка карпатська. Це найрідкісніша орхідея Карпат. Вона зустрічається лише на певних ділянках, де колись був випас овець. Однак з часом випасати їх там перестали. І відбулася зміна лучної системи. Відповідно популяція орхідеї зменшилася. Помітивши це, ми почали частково видаляти лучну рослинність, аби вона не заважала рости чорнянці карпатській“.
Аби все помітити, простежити та взяти під охорону, інспекторам необхідно добре знати територію парку. А також мати хороші знання. Однак пан Ярослав додає: “Найціннішими є знання “лісової школи“. Тобто це той досвід людей, які народилися в цьому середовищі, виросли тут і змалку багато часу проводили у горах. Нерідко такі люди мають набагато практичніші та глибші знання, ніж випускники спеціалізованих ВИШів. До слова, вдень інспектори проходять до 30 кілометрів парком. І це для нас зовсім небагато“, – зауважує пан Ярослав.
Також у лісах встановлені фотопастки. Кожна команда інспекторів має біноклі та фотоапарати з об’єктивами, які дають змогу спостерігати за дикими тваринами з далекої відстані.
Багато уваги приділяють роботі з туристами. Розповідають правила поводження у парку, де можна розпалювати вогнище і розбивати табори. “Адже потрібно розуміти, тут ми перебуваємо у дикому середовищі. Людина тут не господар, а гість. І поводити себе потрібно відповідно – не порушуючи правил та спокою дикої природи та хижих звірів. Аби ще багато років ми могли сюди повертатися та насолоджуватися недоторканою красою“.