Український дослідник Гуцульщини, чернівецький професор Єротей Пігуляк, у своїй книзі «Верховинські згадки. На полонині Чівчін», яка було опублікована 120 років тому, наводить цікаву пригодницьку розповідь гуцула із Довгополя, досвідченого пастуха Андрія Дзюбуна, про його небезпечну зустріч із бурим ведмедем в полонині Мількова, що розміщена на гірських схилах Чивчина.
Дальше ми пропонуємо вашій увазі відтворення розповіді цього відважного чоловіка про його мужній поєдинок із ведмедем, під час якого йому допоміг вірний собака. Варто додати, Єротей Пігуляк у своєму творі майстерно використовує окремі слова давньої гуцульської говірки Жаб’євщини.
Одного літнього дня, коли розійшлися пастухи із худобою, вівцями і козами, то утих гамір навколо полонинської стаї. Всередині стаї горіла знаменита «полонинська ватра». Над тою безперестанно ватрою, у великому мідному кітлі, грілася жинтиця на вурду. Полонинський ватаг уже зґлєджів молоко полуднішного дою й зробив великий будз сира. Того дня, у полонинську стаю прийшов поважний гуцул-господар із Довгополя, Андрій Дзюбун. Із ним був його вірний пес Білей, куплений на Уграх. Він розказав нам, як собака врятував його від небезпечного нападу ведмедя.
Сидячи коло ватри, він так розповів нам про свою пригоду. «Хочу розказати вам, як одного літа вийшов я із стаї на полонині Мільковий, тай разом із псом, пишов подивитиси на коні, що паслиси коло ліса. Там уздрів я свого коня, що спокійно пасси під хіхлатов смереков. Раптом, як би з-під землі, із ліса вискочів величезний медвідь. Він пидбіг до мого коня, здоймивси на задні лаби й сильно ударив його переднов лабов в лопатку. Кінь упав на землю, як снип вивса! Того разу я не мав нічого при собі, лиш один пастуший бук в руках …
Не памнітаючи, що роб’ю, я вискочів на велику смерекову, що лежєла на земни. Я зачєв голосно кричєти на того медведя і сильно бити буком по дереву. В цей час, мий пес Белей, за якого я из страху гет забув, прибіг до мене. А упертий медвідь повільно виліз на мою смереку і зачєв поступово ближитиси до мене. В той момент, коли медвідь, трьома лабами, вже стояв на дереві, а передну лабу підняв д’горі – мий пес блискавично пидскочів і зубами зловив медведя за лабу! Тогди розлючений медвідь зсунувси із смереки на землю. Але через момент, вин знову виліз на смереку й поліз до мене …
Скажу вам, шо я стоєв на тій смереці, ні живий, ні мертвий. Я весь задеревів вид того великого страху… Раптом мий пес – знову підскочив тай хапнув медведя за лабу! Аж після цего, медвідь зліз із смереки тай пішов туда, де впав подертий кінь. Але, за цей чєс, бідолашний кінь трохи віджив, икос встав і устиг сховатиси десь у лісі. На шєсті, той упертий медвідь вже не ліз більше до мене, а незадоволено покігнуваси вдолину, в густий смерековий ліс.
Вин сердито бомборосів щось з-під носа. Я довго ще стояв, єк вкопаний, на своїй рятувальній смереці. А дальше я лиш чув, як сухе сучі трішшєло під медведем у лісі. Через икийс чєс, медвідь зийшов лісом до потока Добрин. Все це діялося з тим медведем так скоро, що ледви можна було до сто порахувати. Я не мав коли подумати над тим, що зо мною може статиси. А мий Білей прийшов і став коло мене, так єк би й нічого не було. Як би само собою розумілося, що так мусіла шісливо скінчєтися наша небезпечна сутичка з медведем».
В кінці опису, дослідник Єротей Пігуляк додає, що із тим відважним полонинським собакою Білеєм він мав нагоду стрічатися влітку на Чівчині, майже щодня. Не раз прибігав він до нього в гості. Та він ніколи не відпускав його голодним. На думку автора книги, такий вірний та відважний полонинський собака заслужив на те, аби згадати його добрим словом.
Ми відтворили цікаву розповідь досвідченого гуцульського пастуха про його небезпечну зустріч із бурим ведмедем на полонині в Чивчинських горах, під час якої йому сильно допоміг полонинський собака. Дане відтворення було зроблено на основі дослідницьких фактичних матеріалів книги: Пігуляк Єротей. Верховинські згадки. В полонині Чівчін, ч. І. Над озером Шибене, ч. ІІ. / Упорядник Ярослав Зеленчук. – Косів. – Писаний Камінь, 2018. – 202 с.
Kolekcja fotografii JB. Zbiór Tadeusz Dobrowolski, Przemyśl.
Kolekcja T. Dobrowolski Sioux – negatywy szklane – bez opisu 056