Перш чим зробити – подумайте

Автор: Ю. Ватуйчак

Восени кожний добрий господар завжди піклується про чистоту власного обійстя, не забуваючи звичайно присадибну ділянку, городи  та канави вздовж доріг.  Зібране листя залишки трави  і сухе листя стараються спалити не думаючи про наслідки. Спалювання листя та трави стало настільки звичним, що на шкоду, яка завдається довкіллю життю і здоров’ю людей ніхто не звертає уваги.

Під час згоряння однієї  тонни рослинних залишків у повітря викладається майже 9 кг мікрочастинок диму. До їхнього складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали та інші канцерогенні сполуки. Крім того, з димом у повітря потрапляють діоксини – шкідливі для людини речовини. Додаткова проблема в тому, що з листям часто горить і безліч усякого сміття, а це істотно підсилює  забруднення  атмосфери. Так, наприклад, при згорянні поліетиленового пакету в повітря потрапляють десятки хімічних сполук, більшість з них отруйні для людини.

В місцях спалювання, на  природних ділянках, вогонь знищує насіння коріння рослин, пошкоджує нижні частини дерев і кущів. При спалюванні трави на присадибних ділянках, сінокосах, виникає загроза перекидання вогню на природні ділянки. Таким чином існує загроза виникнення лісових пожеж і загоряння житлових будинків. Часто пора випалювання сухих трав випадає на період розмноження диких птахів та інших живих організмів. Після спалювання середовища розмноження та існування , птахи надовго покидають цю місцевість.

Окрім безпосередньої загрози для здоров’я людини, спалювання листя і сухої трави призводить до руйнування  ґрунтового шару, адже вигорають рослинні залишки та гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. За нормальних умов, коли листя перегниває, речовини необхідні для розвитку рослин повертаються в ґрунт. Більше того, щорічне спалювання листя спричинює виснаження ґрунту та  зменшення врожайності .

Єдиний спосіб знизити кількість трав’яних пожеж і зменшити збитки від них – це проведення екологічної освіти серед шкільної молоді, власників сільських господарств та лісогосподарських організацій, з метою відмови від свідомого випалювання сухої рослинності. З огляду на вище викладене людям слід замислитися, чи варто тепер випалювати суху траву, бур’ян, листя, перетворюючи родючі землі навколо нас на попелище, тим самим негативно впливаючи на навколишнє середовище. Наукові  співробітники рекомендують складувати листя і суху траву у відповідних місцях, а після перегнивання використовувати як добриво для земельних ділянок.

На основі безперечного чинника широкого спектру негативних наслідків підпалів, а особливо небезпеки для здоров’я та життя людей, спалювання сухої трави, опалого листя та інших рослинних залишків, без дозволу відповідних органів заборонене законодавством України.

Новини

Заборона джипінгу на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду

Звертаємось до місцевих жителів нашого району та відвідувачів території Парку. На виконання петиції від 09.09.2022 №22/163240-еп «Про врегулювання джипінгу в Україні», проведення перегонів (джипінгу), трофі-рейдів, ралі, поїздок на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду СУВОРО ЗАБОРОНЕНО! Проїзд дозволяється у наступних випадках: ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, стихійних лих, при виконанні службових обов’язків представниками органів державної влади, а […]

  • Новини установи
  • Охорона природи

НОВИЙ ЖИТЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПАРКУ

Інвентаризація видів – це один із важливих напрямків експедиційної роботи науково-дослідного відділу. Розподіл рідкісних та зникаючих видів флори НПП «Верховинський» в якісному і кількісному відношенні станом на 2022 рік становить 65 видів рослин та 2 види грибів, що занесені до Червоної книги України, 3 види з Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, 7 видів з […]

  • Науково-дослідний відділ

Частина 3. Спогади про те, як на далекій Чивчинській полонині, пані Ольга Франко та її четверо дітей, випадково зустріли ведмедицю із ведмежатами.

Після оглядання навколишніх Карпатських гір, всі мандрівники, яких вела пані Ольга Франко, почали сходити вниз із Гомула, щоб плаєм зійти до Чорного Черемоша, а потім дорогою повернутися до Буркута. По дорозі вони повернули до іншої полонинської стаї, де були пастухи. Тут, у гуцульських вівчарів, пані Ольга із дітьми, уподобала і купила собі маленького волоського песика. Спочатку […]

  • Науково-дослідний відділ