полонина Попадя – гора Роги
Ліворуч – цілий день кордон, або Трафунки «газона»
Тенти наметів вночі на розлогій полонині Попадя двічі поминтрожив дрібний дощик. Додав клопотів кінь Букет, який серед опівночі розселився, не давався вранці себе втихомирити і повернути у кінний табір.
Лакмусовим папірцем прогнозу погоди в понеділок стали навколишні верхи і гора Чивчин, яка з нами «дражнилася», і лише на декілька хвилин продемонструвала з-за хмар свою велич.
Смачно поснідавши під навісом, учасники кінного рейду рушили в дорогу. Українцям і полякам потрібно було подолати довжелезний маршрут від Попаді – аж до гори Роги: 20 кілометрів. Список траблів примножив наш ГАЗ-66, вирішивши вранці не завестися: виявилось, що «полетів» бензонасос і «сів» акумулятор.
Вирушивши з Попаді, довелося подолати зятяжний крутий підйом під горою Чивчин, потім ще декілька наборів висоти, а також хардовий спуск з «Валюші» (г. Велика Будичевська). Ті, хто їхав верхи, навіть злізли з коней, і вели їх вниз стрімким спуском на повідку. Дошкуляв густий туман і дощова мжичка, потрібно було обходили величезні баюри з рідиною жовтого кольору. Температура повітря опускалася до 4-5 градусів тепла.
Маршрут вздовж кордону з Румунією з Попаді пролягав через гору Силігул, попри Чивчин, потім були вершини Боршутин, Велика Будичевська; полонини Старостая, Прелучний, Ладескул, Фуратик, Керничний…
На допомогу ГАЗику виїхали працівники НПП «Верховинський» на «Тойоті», привезли запчастини і орухомили машину. Але, доїхавши, до повороту на Старостаю, у «66-го» відмовляє вже стартер, і повноцінна вечеря у притулку ДП «Верховинський лісгосп» на Рогах опиняється під великим питанням, адже кухарі і продукти від «Фруштак food» пересуваються саме на цьому авто. Довелося Петро Зітенюк, Василь Півнюк та іншим декілька разів на «Тойоті» з Рогів вночі прямувати до місця поломки машини, аби звезти з-під Старостаї людей і вантажі. ВИкликати «службу допомоги» було також непросто: зв’язок з’являвся лише в окремих місцях, і то не найкращої якості. Одним словом, наш похід акурат десь нагадував сюжет багатосерійного фільму «У пошуках капітана Гранта», який, гадаю, кожен з нас свого часу переглянув, переживаючи за долю кожного з героїв кінострічки.
… А тим часом у будиночку лісівників на Рогах у грубці магічно тріскотіли полінця, кубічні метри студеного повітря у нашому прилулку наповнювалися приємним і таким очікуваним теплом. Тіла і шлунки зігрілися чаєм з афин і хвої, кавою і смаженими на вогні шматками солоними. Безтурботно, хіба, почувалися 11 коней нашої експедиції, які спокійно і монотонно румигали скупу пашу і овес обабіч будівлі.
Згодом «Тойота» привезла кухарів Миколу, Петра, Любов і Галину. Їхня з‘ява у дверях будівлі неабияк оживила товариство. «Королями» вечері при свічках і ліхтариках стали гуцульські голубці з буженицев.
… Вранці нас і коней очікував найкоротший (10 км) відтинок маршруту, дорогою Августа фон Маккензена, через хребет Руський Діл – у Явірник.
