Природно-ландшафтна та історико-культурна цінність гірських теренів Верховинського регіону Українських Карпат.

Автор: Я.Зеленчук І.Зеленчук

До 600-річчя першої письмової згадки про гуцульське село Жаб’є – сучасне селище Верховина.

Частина V. Карпато-гуцульське селище Верховина, як давній історико-етнографічний центр Гуцульщини.

Друга специфічна етнокультурна особливість Верховинського району полягає в тому, що на Верховинщині добре збереглася, у повсякденному житті, побуті та господарстві місцевого населення, самобутня матеріальна і духовна культурна спадщина гуцулів, як етнографічної групи українців, що живуть і працюють в Гуцульському регіоні Українських Карпатах. Збережений автентичний гірський спосіб життя більшості гуцулів Верховинщини характеризується специфічними гірськими особливостями: проживанням верховинців у дерев’яних житлових будинках, розсіяних на гірських присілках, висотою: від 500 до 1500 м н. р. м.; веденням традиційного відгінного полонинського господарства; веденням традиційного гірського лісового господарства; гірським дерев’яним будівництвом і деревообробкою; високоякісними виробами гуцульських художніх ремесел і промислів.  На Верховищині найбільше збереглося старих дерев’яних житлових будинків, споруджених в гуцульському архітектурному стилі. Більшість верховинців, на великі релігійні свята та весілля, традиційно одягають автентичне гуцульське вбрання. Вони старанно зберігають і розвивають давні християнські звичаї, обряди і традиції Гуцульщини.

Таким чином, Верховинщина здавна була, і залишається й тепер, самобутнім етнокультурним центорм, не тільки Галицької, а й всієї Гуцульщини. В цьому контексті, варто згадати два мудрі вислови про давнє село Жаб’є на Гуцульщині. Видатний український дослідник Гуцульщини, отець Софрон Витвицький (1819-1879), у своїй першоджерельній книзі «Історичний нарис про Гуцулів», 1863 року, писав про давнє Жаб’є – почесну столицю Гуцульщини таке: «Без зайвого пієтету, столицею гуцулів можна назвати Жаб’є». Пізніше, 1884 року, геніальний український поет і письменник Іван Франко (1856-1916), сказав знамениті слова про гуцульське село Жаб’є, які потім стали туристичною візиткою Верховинщини: «Ось і Жаб’є – Гуцульська столиця! Нема, мовляють, села понад Жаб’є і більшого лиха шукати дарма …». А класична етнографічна монографія Володимира Шухевича «Гуцульщина» документально зафіксувала високий рівень матеріальної та духовної культури тогочасної Жаб’євської  Гуцульщини.

Новини

Фахівці Парку провели в Криворівнянському ДНЗ еко-захід у формі гри на тему: « Дикі та свійські тварини»

Фахівці Парку провели в Криворівнянському ДНЗ  еко-захід у формі гри на тему: « Дикі та свійські тварини»     Метою якого є: формування у діток уявлень про диких і свійських тварин,  розвивати вміння аналізувати, порівнювати, знаходити подібності та відмінності, виховувати інтерес і позитивне ставлення до природи, дбайливе ставлення до тварин, розвивати пам’ять та увагу. За допомогою […]

  • Екоосвіта
  • Рекреація

Визначні природознавчі мандрівки Івана Франка гуцульськими теренами Верховинського регіону Українських Карпатських гір. Частина ІІІ. Тарас Франко про мандрівки Івана Франка теренами Карпатських гір. «Про батька».

Визначні природознавчі мандрівки Івана Франка гуцульськими теренами Верховинського регіону Українських Карпатських гір. «Івана Франка вважають не тільки видатним письменником, політиком та науковцем, а й батьком-засновником українського туризму. Він сам був завзятим мандрівником, прихильником «зеленого», гірського туризму, учасником і організатором цілої низки групових мандрівок та етнографічних і краєзнавчих експедицій в Галичині. Географія його подорожей охоплює не […]

  • Науково-дослідний відділ

✅ Птахи взимку гинуть від лютих морозів і нестачі їжі. І в наших силах допомогти їм.

📌 Фахівці відділу еколого-освітньої роботи та інспектор з охорони ПЗФ Чивчинського ПНДВ Василь Дроняк спільно з учнями  2-го класу Буковецької гімназії встановили годівничку з підгодівлею на прилеглій  території школи. Також в класі з дітками пригадали, які птахи 🐦‍⬛️ відносяться до перелітних, а які до осілих. Школярі з радістю називали перелітних птахів: ластівка, шпак, лелека, грак, […]

  • Екоосвіта
  • Охорона природи
  • Рекреація