Визначні природознавчі мандрівки Івана Франка гуцульськими теренами Верховинського регіону Українських Карпатських гір.
«Івана Франка вважають не тільки видатним письменником, політиком та науковцем, а й батьком-засновником українського туризму. Він сам був завзятим мандрівником, прихильником «зеленого», гірського туризму, учасником і організатором цілої низки групових мандрівок та етнографічних і краєзнавчих експедицій в Галичині. Географія його подорожей охоплює не лише Львів, Галичину і Карпатський регіон, а й чимало населених пунктів і туристичних атракцій України та Європи загалом». Богдан Тихолоз.
Частина ІХ. Художній образ Верховинсього регіону Українських Карпат в трьох літературних творах Івана Франка.
В Криворівнянському літературно-меморіальному музеї Івана Франка зберігаються матеріали спогадів про Івана Франка, які були записані ще, світлої пам’яті, Платонідою Хоткевич і Миколою Дзураком, від його сучасників. У цих франкознавчих спогадах розповідається, що одного разу Проць Мітчук (Ціміюк) возив Івана Франка дарабою по Черемошу, до Вижниці. Кермував тоді дарабою Дмитро Палійчук. У Вижниці вони переночували, а на другий день, через Рожен Великий і Малий повернулися до Криворівні. Довгожитель села Криворівні, Микола Харюк згадував, що Іван Франко любив заходити на мед до сільського дяка Михайла Мойсейчука, у якого проживав Володимир Гнатюк із своєю сім’єю. Одного разу господар Микола Харюк повів Івана Франка на гору Довбушанку, де знаходяться великі кам’яні скелі «Довбушеві Церкви і Комори». Звідти було добре видно гору Ігрець, і Білу Кобилу, і Сокільське, і всю Чорногору. Того дня Іван Франко милувався тим прекрасним гірським краєвидом, а потім сказав: «Був я Піп-Івані Чорногірському, на Чівчині, у Гостівцях, але такого місця людного, як тут, не бачив».
Яскраві живі враження від спілкування із найвищими гірськими вершинами Гуцульських Карпат, подарували Івану Франкові літературне натхнення до написання чудових «гуцульських» творів: «Українсько-руська студентська мандрівка 1884 року», «Керманич», «Буркутська романса», «Терен у нозі (оповідання з гуцульського життя)», «Терен у нозі», «Як Юра Шикманюк брів Черемош», «Гуцульський король» та «Петрії і Довбушчуки».
Нижче ми наводимо кілька вибраних фрагментів із поетичних і прозових творів Івана Франка, у яких створено художній образ гірських ландшафтів села Криворівня та інших територій Верховинського регіону Українських Карпат.
«Терен у нозі»
Присвячую пам’яті Зіновії Бурачинської.
Ось під нами Черемош ізвився,
Як гадюка та срібно-зелена;
Він шумить, клекоче, мов скажений,
Під горбом гризе скалистий берег.
Та над ним в святковому спокою
Гріється мале село гуцульське.
Понад берегом стежки стрічками,
На стежках то леґіні купками,
То гуцулки в запасках червоних.
Дітвора купається край мосту,
На шкап’ятах їдуть господарі,
Пишно їде дівчина-гуцулка,
Пишно їде і сигаро курить.
Простота тут, первісні ще люди,
Гляньте, ген по горах, по узбіччях,
На верхах, сегельбах недоступних,
Всюди гуцул гніздиться, ґаздує.
Любить він, як той орел, самотність,
Любить жити сам серед природи.
«Від’їзд гуцула».
Бувай здоров ти, світе мій!
Верховино, тебе прощаю.
Прощай, зелений, пишний раю!
Далекий світ, широкий край,
Рівнини, гори і Дунай
На мене десь чекають.
Бувай здоров! Тривожно вдаль
Гляджу, а в серці тяжкий жаль,
О Чорногоро, за тобою,
Хоч там багатий, пишний край,
Хоч сріблом там пливе Дунай,
Нема мені спокою.
«Буркутська романса»
Луковиця і Ладескул
Полягали скоро світ
І, простягшися до сонця,
Кожде гріє свій живіт
І Ладескул на сусідку
Одним оком позира
Та під ніс буркоче стиха:
«От ще дівка, як Гора»
«Терен у нозі. Оповідання із гуцульського життя».
«Був чудово гарний, ясний і тихий вересневий день. Сонце гріло, але не пекло, повітря на горах було чисте і запашне, а дзвінкий шум Черемоша з долини доходив як солодка мелодія, як безконечний привіт життя.
Старий гуцул Микола Кучеранюк сидів на старій обрубаній колоді й німо та спокійно вдивлявся у величний краєвид. Високі гірські вершини, бачилось. Моргали до нього. Глибокі, тінисті долини обслонювалися темними тайнами. Черемош унизу, зі своїми могутніми закрутами, шумливими шепотами і запіненими «гоцами» видавався мов непорушний, мов вилитий із зеленкуватого скла. По його берегах снували тут і там, немов червоні, білі та чорні мурашки – то були люди. З дощаних дахів, далеко порозкиданих гуцульських хат, клубився білий димок.
Напруживши всі свої сили, оприючися на свою писану бартку, він вийшов на найвищу вершину гори. Вона захищала його хату від західних вітрів. Сів тут на камені і полетів очима в протилежнім боці. І тут, доки зір сягне, високі гірські вершини, ліси, долини і звори».
Таким чином, ми тематично вибрали і познайомили вас тільки із трьома першоджерельними текстами спогадів про мандрівки Івана Франка гуцульськими плаями Верховинського регіону Українських Карпат. Вони документально свідчать, що Іван Франко піднімався на визначні гори Верховинщини: Піп Іван Чорногірський, Чивчин, Гостовець, Стіг, Ватунарку, Писаний Камінь, Ігрець, Синиці та багато інших місцевих гір. Він вірив, що на високих горах всюди genii loci – «духи місця» витають, старанно черпав творчу наснагу, піднімаючись на вершини гір та подорожуючи гуцульськими плаями, що проходили через просторі смерекові ліси. Іван Франко мріяв про тривале проживання в улюбленому лісі: «Знаєте, коли б я був незалежний від куска хліба і міг творити лиш те, чим повна моя душа, то я у цьому лісі би замешкав, наче пустельник, і творив би, творив і творив залюбки. Мій голос тут, в цім величнім лісі, міцнів би, як єрихонська труба, і ним пробував би я збудити народ мій зі сну вікового».
На завершення, ми виражаємо щиру вдячність відомим українським франкознавцям: Богдану Тихолозу, Наталії Тихолоз і Ганні Луцюк, за сприяння нашому дослідженню. Висловлюємо також добру надію, що Чорногірський гірський масив та Чивчино-Гринявські гори Українських Карпат не залишать байдужими сучасних карпатських відпочивальників і туристів. Тому запрошуємо вас мандрувати, разом із геніальним Іваном Франком, високогірною територією Національного природного парку «Верховинськй» та визначними гуцульськими плаями Верховинського регіону Українських Карпат.
Ярослав Зеленчук, заступник директора з наукової роботи Національного природного парку «Верховинський».
Іван Зеленчук, старший науковий співробітник Національного природного парку «Верховинський».
qrf