Визначні природознавчі мандрівки Івана Франка гуцульськими теренами Верховинського регіону Українських Карпатських гір.
«Івана Франка вважають не тільки видатним письменником, політиком та науковцем, а й батьком-засновником українського туризму. Він сам був завзятим мандрівником, прихильником «зеленого», гірського туризму, учасником і організатором цілої низки групових мандрівок та етнографічних і краєзнавчих експедицій в Галичині. Географія його подорожей охоплює не лише Львів, Галичину і Карпатський регіон, а й чимало населених пунктів і туристичних атракцій України та Європи загалом». Богдан Тихолоз.
Частина V. Священник о. Олекса Волянський про мандрівки Івана Франка теренами Карпатських гір. «Мої спомини про Івана Франка».
Одного гарного дня вибралися ми всі три – я, Іван Франко і Володимир Гнатюк та, моя й Гнатюків, найстарші доньки і поїхали до Голов. Село Голови лежить у такій закутині наших Карпат, що мало хто з наших туристів відвідував його. Такої незручної возової дороги як у Голови, я не зазнав іще був у своїм житті. Хоча я вже знав погані гірські возові дороги, якими я часто добирався до своїх прилучених сіл Бистреця і Ріки Зеленої. Того дня ми всі чотири пішли на пструги (форель струмкова). Франко пішов із саком, Гнатюк з гупалом, а я з Лукою Гарматієм, як глядачі, котрі дуже зацікавлені цією ловлею пстругів.
Дуже часто, як ішов Іван Франко збирати гриби в Криворівні, він повертав до нас у плебанію і забирав із собою нашу наймолодшу доньку Цьопу. Вони обоє йшли поверх нашої хати на сусідні ґруні Стаїківку або Осік. Там вони збирали різні види грибів, при цьому Франко навчав її, як потрібно пізнавати справжні їстівні та ядовиті, неїстівні гриби. Традиційно, у нашій сім’ї, ми переважно споживали правдиві білі гриби, смажені печериці та мариновані рижики, яких у Карпатських горах було без міри. Але завдяки знанням Франка, ми навчилися практично користуватися й іншими видами їстівних грибів.
Але весь час 12-ти річного літнього перебування Івана Франка в Криворівні, треба поділяти на два періоди. Перший період продовжувався від 1901 до 1907 років, коли письменник був здоровий. Другий період, від 1908 до 1914 років, коли він почав хворіти. Із самого початку перебування Івана Франка в Криворівні, письменник заробив собі загальну симпатію у місцевого населення. Власне цією благородною поведінкою, він дав практичний доказ своєї високої інтелігенції та культурності. Першої неділі, коли Іван Франко явився в Криворівнянській церкві, він зайняв місце між сільськими господарями, а коли почалася Служба Божа – підійшов до крилоса і співав разом з дяком. Тут варто додати, що більшість літників Криворівні ходили до церкви на недільні Богослужіння. Особливо поява у церкві доктора Франка і професора Грушевського викликала велике враження на місцеве населення.
Щороку робили ми літні походи далеко в Чорногірські, Чивчинські й Гринявські гори. Одного літа зібралися ми піднятися на історичну гору Стіг. На такий важливий похід до Стога ми запросили і Івана Франка, який дуже радо приставав на наші дружні запросини. Під час зупинки нашого табору на відпочинок або нічліг, письменник займався збиранням грибів та ловлею пстругів. У одному поході здибав Франко на перевалі Ватунарка ядовиту чорну гадину (яку вдалося забити). Взагалі, він умів так вести товариську бесіду, що вона викликала великий інтерес у всіх учасників походу.
Ми бачили, що Іван Франко був великим аматором пішохідних прогулянок, збирання грибів та ловлі риби. Однак, майже три чверті часу своїх вакаційних ферій, він присвячував літературній творчій праці. Вечорами він виходив із своєї домівки, щоб трохи пройтися та відпочити, бо день його праці звичайно кінчався пізно поза північ.
З важким серцем прийшлось нам вітати справжнього велета людського духу Івана Франка в Криворівні, після 1908 року, коли він почав хворіти. Від того часу, поет поволі почав усуватися від товариства, а деколи заходив ще до нас та до панства Гнатюків. А по більшій часті він працював у хаті місцевого господаря Василя Якіб’юка. Там він диктував свої недокінчені праці синові Андрієві, вчителю Михайлові Завадовичу та іншим своїм помічникам.
Пам’ятного 1914 року Іван Франко також перебував у Криворівні. Але, як від 2 серпня, зачалося виповідження Першої світової війни (немов гриби по дощі) порадили ми Франкові вертатися до Львова. Тоді-то, 19 чи 20 серпня, попрощалися ми з геніальним українським поетом Іваном Франком, бажаючи йому всього найкращого та «до милого побачення». Але, на жаль, оце наше прощання із ним було останнім.
Ярослав Зеленчук, заступник директора з наукової роботи Національного природного парку «Верховинський».
Іван Зеленчук, старший науковий співробітник Національного природного парку «Верховинський».
