Визначні природознавчі мандрівки Івана Франка гуцульськими теренами Верховинського регіону Українських Карпатських гір.
«Івана Франка вважають не тільки видатним письменником, політиком та науковцем, а й батьком-засновником українського туризму. Він сам був завзятим мандрівником, прихильником «зеленого», гірського туризму, учасником і організатором цілої низки групових мандрівок та етнографічних і краєзнавчих експедицій в Галичині. Географія його подорожей охоплює не лише Львів, Галичину і Карпатський регіон, а й чимало населених пунктів і туристичних атракцій України та Європи загалом». Богдан Тихолоз.
Частина VІІ. Богдан Тихолоз про мандрівки Івана Франка теренами Карпатських гір. «Франкомандри + : Путівник», «Доктор Ф. Маленька книжка про великого Франка».
Іван Франко став генієм, але при цьому залишався живою людиною. Він дуже наполегливо працював, але знаходив час для відпочинку на природі: мандрівки рідним краєм, заняття рибальством та збирання грибів. Разом із дружиною і дітьми ходив на прогулянки лісами і полями, а також у здійснював далекі мандри. У родині Франків завжди культивувався здоровий спосіб життя. Для Івана Франка ідеалом був «Цілий чоловік» – всебічно і гармонійно розвинута особистість, із високими почуттями і думками, соціально активна і глибоко моральна.
Іван Франко писав про свою рибалку так: «Ловля риб – це моя пристрасть». Рибальство було його улюбленим заняттям на дозвіллі. На рибалку ходив із друзями, колегами із редакції, місцевими селянами, а також із своєю сім’єю. Найчастіше любив ловити рибу сітями і саком. На вудку ловити не любив. Часто лапав рибу просто руками. І робив це особливо вправно. Ловив пструги (форель струмкова), слижі, бабки, клени, плотиці, щуки і навіть головатиці (велика риба із родини лососевих). У гонитві за рибою Іван Франко не помічав, як минав день. Тоді він міг не снідати, не обідати і навіть не вечеряти … Харчував тільки після рибного улову. Варив з товариством рибну юшку чи уху. Відомо, що Іван Франко мав намір реформувати «Крайовий закон про рибальство». На Крайовій виставці у Львові, 1894 року, він переміг в конкурсі із рибознавства та отримав в подарунок кольорові картини із різними рибами.
Іншим улюбленим заняттям Івана Франка було збирання грибів у лісах рідної Бойківщини та улюбленої Гуцульщини. Він добре розумівся на царстві грибів, точно розрізняв їстівні, умовно їстівні та отруйні гриби, які розмножуються за допомогою спор. Син Тарас Франко згадував: «У ліс ходив Іван Якович босоніж, з кошелем в руці, деколи із ціпком». Іван Франко любив не тільки збирати гриби, але любив їх їсти, особливо смажені на пательні. Найбільше смакували йому «правдиві» білі гриби.
Ліси були улюбленими місцями відпочинку Іван Франка, де його часто навідувало поетичне натхнення. Ліс був для письменника більше, ніж природним ландшафтом. Це був простір його дитинства, мрії, творчості, роздумів, відпочинку та любовних зустрічей. Під могутніми лісами у Нагуєвицькій Слободі він народився і виростав. Тут він дихав свіжим лісовим повітрям, зазирав у таємничі лісові хащі, блукав лісовими стежками.
Іван Франко жив лісом, а частину свого життя – жив у лісі, був його органічною частинкою, своєрідною «Лісовою Душею». Для малого Івана ліс був його церквою, там він відчував присутність Бога, почував себе щасливим. У гімназійну пору Іван Франко радо їздив на екскурсії в ліс. З лісом пов’язані і його найбільші пристрасті – збирання грибів і ловлення риб. У ліс він ходив сам. У лісі прогулювався з друзями. До лісу, при нагоді, водив своїх дітей. Тут, у спокійній тиші лісу, Іван Франко любив писати свої літературні твори.
«В той ліс як часто я літав думками
Коли було нестерпно між людьми …»
Іван Франко, поема «Лісова ідилія».
Пішохідні мандрівки були улюбленим заняттям Івана Франка, разом із рибальством та збиранням грибів. Непосидючий літературний класик найбільше любив мандрувати пішки, чарівними місцинами рідного краю: Бойківськими та Гуцульськими Карпатами. Часто його мандрівки перетворювалися на науково-дослідні фольклорні і етнографічні експедиції. Він залучав до мандрівок свою дружину Ольгу та четверо дітей, а також й найближчих друзів.
В усіх своїх мандрах Іван Франко найбільше любив ходити пішки. Із усіх природних ландшафтів наймиліші йому були смерекові ліси та бистрі потоки Карпатських гір.
Рідні Франкові Нагуєвичі розташовані у передгір’ї Карпатських гір. Із них добре видно гірське пасмо Діл, яке ділить навколишню територію на «гори» і «низини». Перші «гірські» враження Івана Франка пов’язані із його перебуванням у Бойківських Карпатах. Пізніше його причарували Гуцульські Карпати, переважно річкові басейни Чорного і Білого Черемошів.
Особливо улюбив Іван Франко село Криворівню на Чорному Черемоші, куди майже щоліта приїздив з родиною протягом 1901-1914 років. Із Криворівні він здійснював пішохідні походи на гору Писаний Камінь, із величезною кам’яною скелею на вершині. Варто окремо відзначити, що Іван Франко піднімався на знамениту гору Піп Іван Чорногірський, яка на Гуцульщині, із давніх-давен, вважалася священною горою.
Слідом за Іваном Франком і його товаришем Володимиром Гнатюком, до Криворівні почали прибувати «на літні вакації» видатні українські письменники, вчені і митці: Михайло Грушевський, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Ольга Кобилянська, Іван Труш та багато інших. Саме відтоді Криворівню почали називати «Гуцульськими Атенами», порівнюючи її із давньогрецьким містом-державою Афінами (Атенами), що стали колискою європейської цивілізації, унікально щедрою на таланти і генії.
Ярослав Зеленчук, заступник директора з наукової роботи Національного природного парку «Верховинський».
Іван Зеленчук, старший науковий співробітник Національного природного парку «Верховинський».
