Для кращого розуміння феномену живучості гуцульських легенд в Українських Карпатах, ми наведемо глибоку думку про традиційний уклад життя гуцулів у Карпатських горах, видатного українського вченого Івана Дзюби: «Хто був у Карпатах, той знає, що споконвіку реальне життя гуцула від народження до смерті було естетично осмислене та організоване: традиційними ритуалами, обрядами та звичаями».
Дальше ми відтворимо надзвичайно цінну гуцульську світоглядну легенду, яку записав Ст. Вінценз в Гуцульських Карпатах. Вона розповідає про «кедрове» походження славного гуцульського роду Фоки Шумеєвого (1831-1896), який народився на Жаб’євщині, майже 200 років тому. Для нас важливо, що автор високо цінує гуцульські народні перекази: «Вість і переказ більше бачать і знають, ніж очі мандрівника». У нашому роду розказували, що однієї весни мій прадід, вийшов із своїми вівцями, з села Яворова на гору Буковець. Старий уже прадід був. Самі тоді із прабабою тяжко мусили працювати. Косити і громадити сіно, кутати свої віці та худобу. На жаль, помічників чи слуг не було жодних у них.
Одного разу пішли вони у споконвічну Буковецьку пущу лісову. Господь Бог повів їх у найкраще місце й прабаба удивилася, що там росте одна прекрасна Кєдря, з випнутим стовбуром животатим. Тота Кедря, таку мала особливу форму, якби жінка вагітна була. В той момент Бог таке чудо зробив, що звідти, з дупла тої вагітної Кедрі, ручки дитячі потягнулися до неї … Вона почула голос дитячий, що кличе: «Мамо, мамочько, допоможіть мені!». Здивована прабаба покликала прадіда на допомогу. Він обережно добув із дивної Кєдрі гарненьку біленьку дитинку, таку, що відразу говорила.
Здивовані та втішені тим лісовим синочком були обоє старенькі без міри. Ясно їм зробилося на світі. На своїх найкращих конях, синочька повезли до Яворова. Там його похрестили, та Шумеєм – Кедринцем назвали. Видно Господь Бог так дав, що від того священного шуму лісного, що від нього цисе чудове дитя зачалося. Що священна Кєдря-Мама його на світ породила. Радісні прадід і прабаба файну колиску для свого сина зробили із біленьких дощечок кедрових.
Отак, за щедрою Волею Божею, велику життєву втіху, велике щастя дала нашим стареньким прадідам Божа кедрова пуща і священна Кєдря-Мама. Най би си уводно світила тота красна Кедря-Мама! І тому ми, Шумеї, від кедрового лісу походячи, є такими, як той кедр: тверді і делікатні. Тому ми ліси у Рабинци, над Чорним Черемошем, здавна кохаємо. Із пралісами є побратими, лісові ми кревні, рідні сини і онуки. Ці старі кедрові дерева, священні Кедрі-Велети нам здоров’я і сили свої заповідають, все найкраще дають нам у спадок».
