полонина Веснарка – полонина Попадя
Курс до гори Чивчин
Досвіток на полонині Веснарка виявився багатообіцяючим. Сонечко нарешті пробило хмаризну і, як гадалось, назавше подружиться з недільним днем. Поки ми снідали, а коники очікували сідлання в далеку путь, насунувся дощик: навіть дві масивні райдуги зійшли, взявши в обруч небокрай. До слова, дощ кільканадцять разів протягом маршруту, щоправда, з помірною силою, вказував на той факт, що надворі – осінь, і промінчикам сонця лише іноді давав дозвіл з’являтися в небі на фантастичними Чивчино-Мармаросами.
Друга днина маршруту пролягла на 99% попри самісінький україно-румунський кордон. Вирушивши з Веснарки, учасники кінної експедиції пройшли через полонини Венґерка, Палениця (найбільше плоскогір’я в Україні), урочище Баби, гори Коман і Команова; далі були полонини Пір‘є, де ми обідали, Мале Пір‘є, Лостун, Ріжовата, Брюсний… За сім годин добралися до мальовничої полонини Попадя, з котрої відкривається приголомшливий вид на гору Чивчин (1769).
Кейтери від «Фруштак food» після смачнезного боґрачу і грибно-м’ясних варіацій на Веснарці, на вечері на Попаді влаштували справжнє свято шлунку: бануш зі шкварками і бринзою, грибна смажка і різні закуски плюс файна джинджурівка.
Не обійшлося на довжелезному маршруті без прикростей: наш «ГАЗ-66» не спокєгав у горбі під Лостуном. Слава Богу, співробітники НПП «Верховинський» зорієнтувалися в ситуації і викликали на допомогу ЗІЛ з недалекої локації, який і витягнув наше авто зі, здавалось би, безнадійної ситуації.
…Коники вже відпочивають, а завтра разом в учасниками експедиції їм доведеться подолати не менш дистанційний відтинок маршруту – до гори Роги.
