За дослідженнями Станіслава Вінценза, який протягом 1925-1940 років, постійно проживав і писав свій знаменитий твір «На високій полонині», у чорногірському селі Бистрець на Жаб’євщині, наші далекі предки щиро любили свою рідну Гуцульщину. Він мудро закликає нас дивитися і бачити та слухати і чути прекрасні ліси, полонини й ріки Гуцульських Карпат.
«Відкрий свої очі, сліпото, бо весь час у твоїх очах зеленіє,
Твоя Верховина, одвічний пам’ятник і свідчення землі!
Прокинься і слухай, глухото, бо Палениця шумить все,
В Пупку Землі, що й досі живить джерела Черемоша!»
Станіслав Вінценз
Наведена природознавча реконструкція гуцульської легенди про священний «Пуп Землі» на плоскогір’ю Палениця, була створена на основі документальних матеріалів, записаних в другій книзі тетралогії Станіслава Вінценза «На високій полонині. – Книга 2. Нові часи (Чвари)».
На завершення зробимо один важливий висновок. Виходячи із світоглядного поєднання давніх дохристиянських вірувань та наступної глибокої християнської віри в Ісуса Христа, досвідчені гуцули-пастухи давньої Жаб’євщини, вірили що кожен край має свій рідний «Пуп Землі». Тому вони створили красиву легенду про те, що простора Палениця є священним «Пупом Землі» для всієї Гуцульщини. Іншими словами, довели, що плоскогір’я Палениця являється екологічно благодатним місцем в Українських Карпатах. Таким чином, ми маємо вагомі підстави твердити, що у Чивчинських горах, просторе плоскогір’я Палениця, справді є визначною природно-екологічно та історико-культурною цінністю терену Чивчино-Гринявського регіону Українських Карпат.
Фотоілюстрації: Ярослав Зеленчук, Іван Коляджин, Національний природний парк «Верховинський».